Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 14 Олександрійської міської ради Кіровоградської області

 





Сторінка батьків

 

 

 

Консультація для батьків "День Конституції України"

28 червня, в Україні відзначають День Конституції - один із найважливіших свят в історії країни.

Одним з найголовніших для українців державних свят, які випадають на червень, є День Конституції. Його ми відзначаємо щороку 28 червня, на честь прийняття основного законодавчого документа країни - Конституції України - того ж дня 1996 року.

Як приймали Конституцію України

З перших днів проголошення незалежності України спроби прийняти Конституцію не увінчалися успіхом. Процес гальмувався через парламентні протистояння між тодішнім президентом України Леонідом Кравчуком і парламентом на тлі тривалої соціально-економічної кризи в країні. Таким чином, робота над проектом Конституції України розтягнулася на шість років.

За цей час були запропоновані 15 проектів документа - від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. Націоналісти були проти цього і до того ж наполягали на позбавленні Криму статусу автономії. Відповідно, найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.

У 1995 році другий президент України Леонід Кучма і Верховна Рада підписали Конституційний договір, в якому обговорювалися ключові принципи розподілу влади в країні до прийняття Основного закону. Потім, вже в 1996 році, з цього приводу була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти, якого вважають одним з "батьків" Конституції.

Активний період роботи над останньою версією документа зайняв три місяці: в березні його винесли на обговорення Конституційної комісії і рекомендували до розгляду Верховною Радою, в квітні включили до порядку денного засідань і через два місяці після цього прийняли в першому читанні. При підготовці до другого читання, яке повинно було відбутися через два тижні, в документ внесли близько 6 тис. поправок.

Весь цей час комісія працювала над проектом без вихідних, з 9 ранку і до 10 вечора.

Розгляд проекту Конституції в другому читанні почалося у Верховній Раді 27 червня. Тодішній спікер парламенту Олександр Мороз побоювався, що більше не зможе зібрати депутатів, тому перед початком засідання оголосив, що робота над прийняттям документа триватиме до тих пір, поки він не буде прийнятий.

Парламентарії врахували зауваження президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності.

Крім цього, в Конституції були закріплені правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальна цілісність.

Так, через 24 години 28 червня о 9:20, народні депутати прийняли Конституцію України 315 голосами "за". Варто відзначити, що президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Його прибуття парламентарії привітали оплесками.

 

У своєму короткому виступі глава держави назвав прийняття Конституції історичною подією. І вона була введена в дію в ту ж хвилину. У залі парламенту вперше прозвучав затверджений документом гімн, народні депутати урочисто внесли синьо-жовтий державний прапор ...

Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі.

День Конституції України – єдине державне свято, закріплене в самій Конституції. Це стаття 161: "День прийняття Конституції України є державним святом - Днем Конституції України".


 

 

 

 

 

 

Консультація для батьків на тему: "Вплив комп'ютера на здоров'я дитини"

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет.

 З дитинства нас привчали до того, що не можна довго дивитися телевізор або сидіти біля комп'ютера - "Очі зіпсуєш!", "Сколіоз заробиш!", "Жахіття потім снитися будуть!". Яких тільки страшних історій нам не розповідали, аби прогнати від джерела задоволень. І ось тепер вже наші діти просиджують вечори біля монітора, а ми турбуємося про їхні очі та спини. Але чи такий страшний цей звір? Чи справді робота за комп'ютером шкодить здоров'ю? - Спробуємо розібратися.

У чому небезпека

Коли мова йде про дітей, головну небезпеку зумовлює той факт, що вплив відбувається на організм, що розвивається. У період дорослішання і позитивні, і негативні фактори мають більш вагоме значення. Яким ризикам піддають своє здоров'я діти, що подовгу сидять біля монітора? Ось найпоширеніші:

·                 Гіподинамія. Тривале сидіння перед комп'ютером в одній позі замість занять спортом і активних ігор на свіжому повітрі призводить до того, що м'язи слабо розвиваються, дитина стає дратівливою, швидко стомлюється. До того ж сидяче положення негативно позначається на спині та попереку, псується постава.

·                 Порушення зору. Постійна напруга зору веде до стомлення очних м'язів, а також негативно впливає на внутріочні судини і сітківку ока.

·                 Концентрація уваги. Тут все не так однозначно. Під час коротких сеансів використання комп'ютера увага, навпаки, тренується, а ось під час тривалих - концентрація втрачається.

·                 Навантаження на руки. Під час роботи за комп'ютером кисті рук постійно знаходяться в напрузі: вони здійснюють однотипні рухи, довгий час не змінюють позицію, в результаті виникає стійке стомлення м'язів рук, що виражається потім в болю суглобів. Крім того, через порушення кровообігу і погіршення нервової прохідності можлива поява судом, порушення координації пальців.

·                 Навантаження на шию. Шийний відділ хребта під час роботи за комп'ютером також знаходиться в постійній напрузі, особливо якщо дитина сидить нерівно. У результаті погіршується кровопостачання мозку, може виникнути кисневе голодування, що виявляється в головних болях.

·                 Вплив на ЦНС. Тривале використання комп'ютера може не тільки стати причиною підвищеної стомлюваності і навіть запаморочень, але й викликати інші вегето-судинні порушення - денну сонливість, полохливість, апатію, неуважність, запальність, слабкість...

·                 Психологічний аспект. Його теж обов'язково потрібно враховувати. Часто діти, захоплені інтернет-спілкуванням, втрачають здатність до живої комунікації - їм складніше знаходити спільну мову з однолітками, нецікаві інші активності. Крім того, на емоційний і розумовий розвиток дитини можуть справити істотний вплив потоки інформації, одержуваної з Мережі - на жаль, далеко не завжди корисної та безпечної.

·                 Проблеми з харчуванням.

·                 Захоплена комп'ютером дитина часто забуває про їжу або і зовсім втрачає апетит. Інші діти, навпаки, починають харчуватися неконтрольовано - перекушувати прямо перед монітором і не особливо дбати про якість їжі.

·                  

Як зменшити негативний вплив?

·                 Обмежити час роботи дитини за комп'ютером до чітко встановленого періоду, відповідного віковим нормам (діти до 6 років - не більше 20 хв на день, 7-8 років - До 40 хв на день, 9-11 років - годину-півтори).

·                 Привчити дитину періодично робити перерви, хоча б на декілька хвилин відволікаючись від комп'ютера та активно рухаючись, розминаючи все тіло та окрему увагу приділяючи кистям рук.

·                 Забезпечити правильне робоче місце: комп'ютерне крісло повинно відповідати росту дитини, мати високу спинку та підлокітники. Встановлювати крісло слід на таку висоту, щоб погляд сидячої в ньому людини упирався в центральну частину монітора. Зверніть увагу на освітлення комп'ютерного столу: лампа повинна бути досить яскравою, але не сліпити.

·                 Налаштувати монітор - виберіть оптимальну яскравість, контрастність. Прослідкуйте, щоб за замовчуванням стояв досить великий шрифт, а на робочому столі була встановлена картинка спокійних кольорів. Зверніть увагу, яка стоїть частота оновлення екрану - вона повинна бути максимально можливою (100 герц і більше).

·                 Навчити дитину робити гімнастику для очей і стежити за тим, щоб під час роботи її обличчя було за 60-70 см від монітора.

Комп'ютер - це, безсумнівно, корисний винахід людства, а доступ до Інтернету відкриває перед дитиною величезні можливості саморозвитку. Не варто позбавляти своїх дітей цих переваг - просто подбайте, щоб робота за комп'ютером не перетворилася на залежність і щоб у дитини було правильно організоване робоче місце. А проконтролювати час перебування дитини в мережі допоможуть спеціальні програми батьківського контролю, які здатні через заданий час просто блокувати комп'ютер.

 

НЕБЕЗПЕКА НА ВОДІ: ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ

         Якщо ви хочете, щоб ваш відпочинок біля водойм, озер і на морі приносив тільки користь і позитивні емоції, необхідно знати правила поведінки на воді для дітей влітку і обов’язково провести з ними профілактичну бесіду. Слід розповісти їм, до яких наслідків можуть привести нехтування порадами дорослих і власна неуважність.

         У першу чергу дітей слід попередити, що:

·   Купатися у водоймах закритого типу, де немає облаштованих пляжів і рятувальників, заборонено;

·     Наближатися близько до води і заходити в неї можна тільки під наглядом дорослих;

·         У тих місцях, де поблизу знаходиться вивіска про заборону купання, купатися не варто, так як це може призвести до сумних наслідків;

·         Запливати за буйки, навіть якщо дорослі знаходяться поблизу, не потрібно;

·         Слід бути акуратним у воді і не плавати на глибині, понад росту дитини;

·         У малознайомих місцях пірнати також строго-настрого забороняється, так як це може призвести до травм.

         Правила поведінки на воді для дітей створені не просто так і про це повинні знати кожна дитина і її батьки. Дотримання цих правил — це запорука здорового і безпечного відпочинку. Безпека на воді для дітей повинна в першу чергу створюватися саме батьками, так як тільки вони несуть повну відповідальність за здоров’я і життя їхньої дитини.

ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ БАТЬКИ ПРО КУПАННЯ ДИТИНИ

         Не тільки дитина повинна знати правила безпечної поведінки на воді для дітей. Кожен дорослий також повинен бути ознайомлений з ними і не допускати до водойм своїх чад у разі:

·         Підвищеної температури у дитини;

·   На шкірних покривах дитини спостерігається алергічний висип, гнійничкові освіти, відкриті рани (в даному випадку купання може спровокувати проникнення інфекції в організм);

·         Дитина щільно поїла (після трапези має пройти мінімум півгодини).

         Крім того, пам’ятка поведінки на воді для дітей також включає безпечний час перебування в водоймах. Якщо вода тепла, то можна купатися близько 30 хвилин, не більше, якщо прохолодна — 5-7 хвилин. Це допоможе уникнути переохолодження тіла і можливих наслідків цього.

         Кожні батьки повинні забезпечити безпеку на воді для дітей. Тому вони заздалегідь повинні проінформувати їх про те, що не можна:

·         Стрибати у воду з вишок і інших будь-яких підвищень;

·       Спонтанно пірнати і хапати когось за руки і ноги, так як це може призвести до нещасного випадку і нанесення численних травм пірнати жартівнику;

·        Купатися на плавзасобах в разі їх пошкодження, наявності шторму і хвиль, при сильному вітрі і дощі;

·      Купатися в спекотні дні без головних уборів, це може привести до сонячного удару.

         Обговорювати правила безпеки на воді з дитиною необхідно заздалегідь — за 1-2 дні до відвідин водойми, а не під час відправлення. Так як дитина, відправляючись купатися на море, як правило, знаходиться в сильному емоційному збудженні і може не запам’ятати всю необхідну інформацію.

 

 

Не залишайте дітей без нагляду!

Незабаром літо – улюблена пора всіх дітей, час канікул та відпочинку. Зазвичай, під час літніх канікул діти часто залишаються без нагляду старших. Дорослі вже не можуть контролювати кожен крок маленьких бешкетників, саме тому влітку зростає небезпека виникнення надзвичайних подій за участю малюків. Коли діти залишаються самі – небезпека чатує на них на кожному кроці: вдома, коли працюють електропобутові прилади та є вільний доступ до сірників і запальничок, небезпечних предметів, хімічних речовин; на вулиці, під час стрімкого потоку транспорту; під час відпочинку: у лісі, горах та біля водойм тощо.

Життя потребує від дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Адже вони часто стають заручниками обставин, а їх легковажне ставлення до вогню, води, незнання елементарних правил безпеки нерідко є першопричинами сумних наслідків.

Якщо біля дому є ліс, поле, чи яр, вашій дитині неодмінно спаде на думку дослідити їх за відсутності батьків – про небезпеку, що чатує навколо, вона, звісно, не замислюється. Не слід забувати й про небезпечних комах та змій, що влітку активізуються та стають більш агресивними й можуть покусати малечу. Пам’ятайте й про загрозу, яку становлять безпритульні тварини. Також, може трапитись, що маленький шукач пригод натрапить на старий бойовий снаряд… Небезпечними є також ігри дітей з сірниками: а раптом маляті закортить розвести багаття на природі, чи ще гірше – вдома? Чи варто вже казати про пустощі дітей з гострими предметами, лезами чи ножами?... Всього того, що може нести загрозу й не перелічити.

Не залишати дітей без нагляду, виховуйте в них навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками тощо. Аби уникнути лиха дуже важливо своєчасно, змалку, навчати дітей правил безпеки. Адже нерідко декілька хвилин, затрачені на відверту розмову з малюками іноді вимірюються ціною життя.

 

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:

  • не залишайте дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
  • зберігайте сірники в місцях, недоступних для дітей, а також навчіть дитину, що вогонь це не іграшка – адже він може нести небезпеку;
  • забороняйте дітям самостійно вмикати електронагрівальні прилади та користуватися газовими приладами;
  • не дозволяйте вмикати електропобутові прилади та користуватися ними за відсутності дорослих;
  • вчіть дітей користуватися дверним вічком та не дозволяйте відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у поліцейську форму;
  • вчіть дітей звертатися по допомогу до відповідних органів та навчіть користуватися телефоном для виклику екстрених служб 101, 102, 103, 104;
  • забороняйте дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
  • забороняйте бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
  • не дозволяйте користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
  • запобігайте формуванню в дитини жорстокого ставлення до тварин;
  • не дозволяйте дражнити тварин;
  • не дозволяйте виходити на балкон, відчиняти вікна, а також визирати у відчинене вікно;
  • вивчіть з дитиною домашню адресу, або вкладайте в її кишені «особисту картку» з даними дитини.

Шановні батьки! Звертаємося до Вас з проханням: не залишайте дітей без нагляду, дбайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей! Пам’ятайте: безпека ваших дітей залежить тільки від вас самих! Сподіваємося, що тільки у співпраці ми зможемо вирішити основну проблему людства – збереження найціннішого скарбу – життя!

 

Педикульоз

 

Педикульоз – дерматологічне захворювання волосистої частини тіла і шкірних покривів, викликана зараженням людини кровососними паразитами – вошами. Альтернативне назва педикульозу – вошивість.

Спалахи захворюваності бувають пов’язані з катастрофами, воєнними конфліктами та іншими подіями, створюють антисанітарні умови для великої кількості людей.

Поза цих ситуацій педикульоз ширше поширений в соціальних групах з низьким рівнем гігієни, хоча останнім часом спостерігається зростання захворювання, викликаний потеплінням клімату, поганою поінформованістю людей про хвороби, неправильним лікуванням і високою щільністю населення у великих містах.

 

   

Симптоми, які відповідають всім формам педикульозу:

·       постійний свербіж, провокуючий розчісування і освіта кров’янистих кірочок;

·       зорове виявлення на голові, одязі вошей і гнид;

·       папули і еритеми в місцях ураження;

·       поява дерматитів при запущеному педикульозі;

·       поява дратівливості і проблем зі сном;

·       піодермія, як результат постійних розчісування і пошкодження цілісності шкірних покривів.

Але кожна форма педикульозу має ще і свої відмітні ознаки:

 1) При головному формі захворювання на потилиці і скронях виявляються скупчення вошей і гнид, при тривалому перебігу захворювання може з’являтися серозно-гнійний ексудат, який покриває волосся і склеює їх, іноді поразка поширюється на брови, вії, вушні раковини і області за вухами.

 2) Симптоми платтяної педикульозу полягають у виявленні в швах та складках одягу, рідше – на тілі вошей і гнид, шкіра стає грубіше, з-за постійного розчісування з’являється миланодермия.

3) Основні прояви платтяної педикульозу полягають у наявності вошей, їх гнид у волоссі, що покривають лобок, низ живота, в окремих випадках вони поширюються на вії, брови, вуса і бороди, у цих же місцях виявляються блакитнуваті плями від укусів.

 

Чому у дитини воші? 

 

Багато батьків, дізнавшись про цю прикрість, дивуються, звідки воші у благополучної дитини, яка поважає особисту гігієну?

Поняття про те, що педикульоз поширений тільки в середовищі соціально неблагополучних дітей, є невірним, сьогодні воші виявляються у дітей з різних сімей, в тому числі, забезпечених. Зараження здорової дитини відбувається від людини (дитини, дорослого), ураженої педикульозом. Воша не здатна активно пересуватися і, всупереч поширеному міфу, не вміє стрибати і літати, зате вміє повзати.

Під час близького контакту комаха переповзає з однієї голови на іншу і продовжує свій життєвий цикл вже на новому місці. Контактність дітей дуже висока в будь-яких організованих колективах (садках, таборах, школах, інтернатах), тому при таких умовах часто виявляється масове зараження вошами. Близький контакт можливий і на дитячих ігрових майданчиках під час ігор, в гостях, на дитячих святах і т.д. Перенесення комах також імовірно при використанні індивідуальних предметів і засобів гігієни кількома дітьми під час ігор – гребінців, рушників, шапок, шпильок, гумок. Набагато рідше контактний шлях реалізується в громадських місцях – перукарнях, лазнях, басейнах. Виходячи з наведеного, стає зрозуміло, що якщо виявлені у дитини воші – причини криються в соціальних умовах її перебування в контакті з джерелом зараження. Однак виділяють і фактори індивідуальної схильності до педикульозу:

Ø   наявність довгого волосся, особливо у дівчаток, оскільки при таких умовах воша має великі шанси зачепитися і почати паразитування;

Ø   асоціальні умови життя, що часто спостерігається у неблагополучних сім’ях, де педикульоз виявляється у всіх членів сім’ї;

Ø   недотримання правил особистої гігієни щодо догляду за волосистою частиною голови – брудні і неслухняні волосся створюють ідеальні умови для розмноження вошей і сприяють зоровому маскуванню паразитів під лупою і брудом;

Ø   низький батьківський контроль за дитиною.

 

 

Чим лікувати педикульоз у дітей?

Лікувати педикульоз необхідно комплексним методом, підключаючи ефективні засоби і ретельно вичісуючи личинки і гниди.

Використовуючи хімічні препарати від вошей, суворо дотримуйтесь заходів обережності:

Обов’язково переконайтеся, що у дитини, якого ви хочете лікувати, є воші. Використовуючи препарати від педикульозу для незаражених членів сім’ї, ви можете виробити стійкість вошей до химикату.
  • Не застосовуйте препарати, якщо у дитини є подразнення або запалення на шкірі.
  • Стежте, щоб хімікат не потрапив в очі.
  • Сильний запах препарату може спровокувати у дитини роздратування.
  • Вивчіть інструкцію перед застосуванням. Дотримуйтесь дозування. Надмірне вживання на ефективність лікування не вплине, а може спровокувати алергію.
  • Після лікування 1-2 дня не мийте малюкові голову.
  • Нанесіть ліки на всі пасма. Залиште хвилин на 20. Після цього якісним густим гребенем вычешите паразитів.
  • Якщо воші після впливу препарату мертві – значить засіб подіяло. Рекомендується через тиждень повторити процедуру, оскільки жодний засіб не є стовідсотковою гарантією позбавлення від гнид.
  • Якщо залишилися живі воші – препарат не подіяв. Необхідно підібрати інше ліки, до складу якого входять інші активні компоненти.

  

 

 

 

 

 

 

 

НЕСЛУХНЯНА ДИТИНА

 

Батьки часто скаржаться, що їх дитина росте неслухняною, не виконує вимог старших, не визнає авторитетів. Однак лише одиниці намагаються проаналізувати дії своєї дитини і розібратися в тому, що ж викликає ту чи іншу модель поведінки.

Найчастіше батьки вимагають від свого чада беззаперечного підпорядкування та суворого дотримання усіх заборон, навіть не віддаючи собі звіту в тому, чи дійсно всі ці заборони справедливі і продиктовані життєвою необхідністю.

Непослух як протест

Проти чого протестує неслухняна дитина? Досить часто негативна модель поведінки є відповіддю на занадто велику кількість заборон, які, чесно кажучи, не завжди бувають виправданими. Діти дуже тонко відчувають навколишню ситуацію і якщо суворе ставлення до них продиктоване не просто бажанням захистити від можливих неприємностей, а потребою батьків відчути свою значимість, утвердити свій беззаперечний авторитет, то тут реакцією дитини може бути саме протест проти жорсткого обмеження його свободи.

Надмірна опіка дорослих породжує в дитині внутрішній протест, який зовні виявляється якраз у вигляді непослуху. Часто ми не сприймаємо дітей як повноправну особистість і навіть не намагаємося пояснити причини своїх заборон. Категоричне «ні» без жодних пояснень його причин може викликати у відповідь лише бурхливий протест, заперечення права старших на жорстке управління життям дитини. Саме тому потрібно не просто забороняти, а й пояснювати причину цієї заборони.

Непослух як результат дефіциту уваги

Психологи говорять про те, що непослух - це ще й спроба дитини привернути до себе увагу батьків, коли він відчуває, що його йому не вистачає. Дефіцит уваги штовхає дитину на погану поведінку, яка виступає для його батьків як подразник. Як правило, на таку поведінку батьки реагують швидше, ніж на слухняність, і якщо дитині не вдається заслужити похвалу, то він йде навіть на явний конфлікт з батьками, в спробі привернути до себе їх увагу. Така модель поведінки дуже швидко закріплюється, адже дитина бачить, що при його неслухняності батьки відриваються навіть від самих термінових справ, для того, щоб зробити зауваження, а іноді навіть і покарати, тобто, проявити хай не настільки приємну, але увагу. Для того щоб неслухняності не стали нормою, батькам потрібно навчитися слухати свою дитину, виявляти непідробний інтерес до того, що відбувається в її житті, приділяти йому достатньо уваги і хвалити, нехай навіть за найменший успіх.

Непослух як показник невпевненості в собі

Більшість дітей гостро реагують на невдачі в тій чи іншій справі, особливо, якщо такий негативний досвід підкріплюється критикою. Це перше, що занижує самооцінку дитини, викликає в ньому невпевненість у своїх силах, тягне за собою втрату віри в успіх. Це породжує появу проблем у спілкуванні з оточуючими, а потім і в комунікації з однолітками. Часто неслухняність у школі, зниження неуспішності і некерованість дитини є своєрідним щитом, яким він закривається через почуття невпевненості в собі. Якщо дитину постійно критикують за найменші помилки і провини, то у нього складається враження, що не варто і намагатися поміняти поведінку чи ставлення до навчання, до життя в цілому, адже це все одно не призведе до успіху. Дитина повинна відчувати підтримку батьків, їх беззастережну впевненість у її успішність, а також їх любов, навіть у тому випадку, якщо вона допускає багато помилок і промахів.

Непослух через ревнощі або образи

Часто поява другої дитини в сім'ї є не тільки великою радістю, але й великим випробуванням для первістків. Батьки в даній ситуації повинні проявити максимум мудрості й дипломатичності, дарувати першій дитині ще більше любові для того, щоб він не відчував своєї непотрібності, і щоб ревнощі не стали приводом для спалаху непослуху. Своїм непослухом дитина може зганяти почуття образи, почуття розгубленості від свідомості того, що його місце в серці батьків зайняв хтось інший.

Дуже важливо зробити в цій ситуації первістка союзником, пояснювати йому, як пощастило молодшій дитині, що у нього є такий старший брат чи така старша сестра. У міру можливості потрібно залучати старшу дитину до турботи про молодшого, тим не менш, не забуваючи залишати кожен день час, який присвячувати тільки йому. Старша дитина має відчувати свою значимість, любов до себе - це допоможе йому правильно зорієнтуватися в ситуації і не викличе негативної моделі поведінки внаслідок ревнощів до молодшої дитини або через образу на батьків .                                                                   

 

 

Родовідне дерево

3 давніх-давен прийшло до нас повір'я про те, що життя всіх людей на Землі — минулих і сучасних поколінь — утворює велетенське Дерево Роду. Всім нам відома також біблейська оповідь про те, як створив Господь перших людей на землі. Наші пращури вірили, що Дерево людського роду також почало розростатися від перших людей — Адама та Єви. Вони стали його першим пагінцем. І так само, як з маленького стебельця починає рости деревце в лісі, так і з Дерево людського роду стає дедалі більшим і більшим. Адже з народженням кожної нової людини на ньому додаються й нові гілочки.

У нашому загальному людському родовідному дереві першими пагінцями стали спочатку діти, а потім онуки Адама та Єви, правнуки і праправнуки. Так і доросло це дерево до нашого часу. Отже, якщо вірити цій легенді, то можна вважати, що кожен з нас є далеким-предалеким нащадком Адама та Єви, які й започаткували людський рід. Велике і могутнє тепер це дерево. Немає такого народу чи роду, який би не мав на Дереві Роду своєї гілки чи гілочки. Свій маленький листочок на ньому має кожен з нас. Мабуть, сьогодні дуже важко було б зобразити дерево всього роду людського так, що згадати на ньому всіх людей, всі покоління.

Але дерево своєї сім'ї, роду, родини можна створити. Завдяки йому ми збережемо пам'ять про своїх предків, дізнаємося більше про покоління, які жили до нас.

Широке і розлоге дерево в тих родин, де таку пам'ять здавна шанують, де з покоління в покоління передаються сімейні реліквії, розповіді про життя і вчинки дідів і прадідів, старі, пожовтілі від часу, фотознімки. Такі речі мають особливе значення. Всі вони — матеріальні свідки існування людини.

 

Є народний вислів: пам'ятати до сьомого коліна. Коліно — це одне покоління роду. Про того, хто пам'ятає про своїх предків до сьомого коліна, можна сказати, що він знає свій рід дуже добре. Адже кожна людина це перше коліно, її батьки — друге коліно, дідусі й бабусі — третє коліно, прадіди і прабабусі — четверте... Знати рід до сьомого коліна, значить, знати далеких своїх прапращурів, а яких починається родовідне дерево. Досить кожному з нас заглибитися в історичну пам'ять своєї родини, щоб зрозуміти — дерево роду розлоге і велике. У ньому поєднуються представники різних сімей, переплітаються живими гілками, щоб продовжити свій рід. Нова сім'я створюється, коли зустрічаються й одружуються двоє людей. Так поєднуються в одну гілки двох різних родин зі своїми традиціями, звичками, пам'яттю про своїх предків. Потім народжуються діти. Вони стають новими гілочками на спільному вітті двох родів. Досліджувати дерево свого роду дуже цікаво. Адже більше дізнаєшся про те, чим займалися твої предки, як жили, скільки дітей мали, які вчинки здійснювали, як їх звали.Найчастіше зображують дерево роду чи родини у вигляді дуба. Це також не випадково. Про те, що дуб — усім деревам дерево, різні народи знали з глибокої давнини. Первісні племена вірили, що саме на дубі живуть найсильніші їхні боги — повелителі неба, дощу, грому, блискавки. У греків дуб вважався священним деревом Зевса, у римлян — Юпітера. Наші предки-слов'яни не сумнівалися, що дуб — це дерево богу грому Перуна, якому приносили жертву саме до дуба. Залишилися письмові свідчення давніх істориків про те, що на острові Хортиця ріс величезний дуб, якому поклонялися і приносили жертви жителі Украї-ни-Руси. Отож з давніх-давен дуб — ознака сили, святості, найвищої шани. З народних переказів та легенд також можна дізнатися, що дуб взагалі вважається священним деревом слов'ян, яке дає силу, мудрість, вважається опорою всього світу. І так само, як старі дуби бережуть пам'ять про минувшину, так і дерево роду теж оберігає її, стає опорою для виховання в пошані до дідів-прадідів прийдешніх поколінь.На кожному родовідному дереві, яке ще іноді називають генеалогічним, можна прочитати не тільки долю однієї сім'ї, а справжню книгу життя, історію цілої нації. Бо ж кожна сім'я — це частинка суспільства, яка відображає всі процеси, які в ньому відбуваються. На жаль, були часи, коли до пам'яті роду ставилися не шанобливо в нашій країні. Тому сьогодні багато хто не знає і не пам'ятає ні імен своєї прадідів і прабабусь, ні того, як вони жили, ким були. Чимало гірких віх нашої історії також позначилися на родовідних деревах сімей України. Одним довелося пережити втрату близьких у часи сталінських репресій. У інших викосив рідних голод 1932-1933 років. Для третіх гірким часом втрат стала війна. Коли траплялася така біда, гинули люди, щоразу засихали гілочки на чиїхось родовідних деревах. Не могли вона дати більше зелених пагінців, які б розросталися й розросталися, робили дерево багатшим і сильнішим. Сьогодні є люди, які вважають модним і престижним розповідати з екранів телевізорів про своїх чотириногих друзів. Вони гордо демонструють документи про родовід своєї кішки чи собаки, хизуються цим. То, звичайно, їхня справа. Але про те, що ми «люди, не собаки» писав ще Тарас Шевченко. І в першу чергу пишатися ми повинні власним родом, родиною, країною.

 

Сім правил успішного батьківства

1.    Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для дорослих.

2.   Змінюйте ситуацію, а не дитину. Краще тримати цінні та небезпечні речі у недоступному для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їх природну цікавість.

3.   Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4.   Висувайте реальні в вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають ваші вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Пояснюйте причину, яка впливає ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні.

5.   Обирайте виховання без фізичного покарання та крику. Крик або постійні докори призводять до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам’ятайте! Дитина може чомусь навчитися тільки тоді, коли спокійна, задоволена чи радісна. Це також стосується і дорослих. Коли дитина дістала ляпаса, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що  її покарано.

6.   Допомагайте дітям вести себе краще, надаючи їм право вибору. Не сперечайтеся з дітьми за незначні справи. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, що одягти чи що їсти. Це попередить образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно не пригнічуєте.

7.   Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина. Проявляйте цікавість до того, що вона робить і відчуває. Пам’ятайте! Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних  передумов позитивної їх поведінки та взаємопорозуміння.

 

 

Природа в розвитку дитини

 

Одна з проблем, яку повинна вирішити сім'я,— це створення в родині сприятливого морально-психологічного клімату, органі­зація вільного часу з метою всебічного розвитку особистості дитини. Правильно організоване дозвілля дітей та батьків — умова для такого спілкування в сім'ї, що збагачує духовний світ, виховує естетичні почуття, стимулює розвиток здібностей, інтелекту, уявлення, активізує пізнавальну та трудову діяльність дитини.

Однією з форм організації вільного часу є відпочинок на природі, що спонукає дитину до активної діяльності й дає їй змогу всебічно спостерігати й осмислювати різні явища природи. На при­роді, у вільній, розкутій обстановці спілкування дитини зі своїми друзями, дорослими, ставленні до рослинного і тваринного світу, ви, батьки, краще її пізнаєте.

З уміння відчувати красу скромного пейзажу, безкрайність сте­пового простору чи засніжених гірських вершин починається почуття прекрасного. Природа має великі пізнавальні можливості: безмір­ного розширення кругозору дитини, формування вміння порівнюва­ти і співставляти, виявляти закономірності, робити висновки.

Природа сприяє розвитку мовлення дітей. Чим більше бачила і розуміла дитина, тим яскравіше й образніше її мовлення, тим охоче вона спілкується зі своїми друзями, краще входить у контак­ти з дорослими.

Систематичні цілеспрямовані спостереження за явищами живої і неживої природи допомагають планомірно формувати у свідомості дитини основи світогляду. Прогулянки на природу, сімейні турист­ські походи можуть стати для дітей школою любові й бережливого ставлення до природи. Дитині слід довести, що йдучи по лісу без­шумно, можна побачити і почути багато цікавого. Водночас неро­зумно її постійно стримувати і заспокоювати. Діти володіють вели­ким запасом енергії і повинні бути фізично активними, їм необхід­но бігати, стрибати, грати у футбол тощо. Нехай рухаються стільки, скільки можуть.

Дитину треба навчити грамотно напинати палатку в лісі, пра­вильно розпалювати і гасити вогнище, не завдаючи шкоди природі. І не забувайте, що всі діти — великі копіювальники. Копіювання є важливим моментом у вихованні. Воно допомагає в розвитку працелюбності та самостійності. Наслідуючи дорослих, діти вважа­ють себе повноправними членами сім'ї і стають відповідальнішими. Дозволяйте дитині допомагати ловити рибу, збирати і чистити гриби, варити юшку на вогні... Це допоможе їй правильно оціню­вати оточуючий світ, виховає любов до праці, допоможе вам, бать­ки, встановити добрі стосунки із сином чи донькою.

Пам'ятайте ще й про те, що на природі краще грається, а гра — це один із основних видів діяльності дитини. Недаремно говорять, що той, хто в дитинстві добре й захоплено грався, ставши дорос­лим, зможе так же добре і захоплено працювати. Тому не треба дивитися на дитячі ігри зверхньо і не потрібно думати, що між грою і працею лежить прірва, звичайно, в розумінні розвиваючо­го значення. Ми не завжди помічаємо момент, коли гра перетво­рюється в роботу, а робота в гру. Велике благо, якщо людина може трудові обов'язки перетворювати в захоплення. А починається все з дитинства. Важливою ознакою дитячої гри є глибоке захоплення, коли дитина віддається їй повністю. Буває, що, граючись, дитина забуває про все — про їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини вона живе в іншому світі. До того ж на таке захоплення накладається емоційна насолода, адже гра для сина чи доньки — дещо приємне. Тому не слід дивуватися, якщо дитина злиться, нервує, коли ви необережно порушили її гру, перервали те, що в її фантазії повинно продовжуватись, поламали створені нею витвори або конструкції її уявлення. Відбувається зіткнення двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина «лише» грається й зараз повинна взятися до більш серйозних справ. А з точки зору дитини, вона виконує роботу, яка їй дуже подобається, і перш ніж зайнятися іншим, вона повинна її доро­бити. Тому ніколи не потрібно відривати сина чи доньку від гри і відразу, краще завчасно попередити, що через декілька хвилин необхідно зробити щось інше. Дайте час внутрішньо підготуватися до закінчення гри і допоможіть спокійно перейти від одного виду діяльності до іншого. Такий перехід буде об'єктивно необхідним і корисним, якщо нове представити як цікаву і дуже серйозну гру. Чого ж діти вчаться в грі? Перш за все, у грі дитина з раннього віку відкриває світ, знайомиться з речами, їх якістю та призна­ченням. Гра активізує дитину, тримає в готовності її нервову сис­тему, виробляє імунітет проти неприємностей і тиску. У грі тре­нуються рухливі здібності, складаються умови для розвитку розу­мових здібностей, дитина вчиться орієнтуватися на площині й у просторі.

Хлопчик, кидаючи камінь в річку, з великим задоволенням дивиться на кола, що розходяться по воді. Чому? Він бачить у них дещо нове, що створив сам. Кожний крок дитини невід'ємний від творчості. Хлопчик, який зумів роздивитися в дивовижних кон­турах хмар величні замки, розкішні сади,— творець. Поки що, правда, повітряних замків. Будуючи їх, він задовольняє творчу спрагу. Ігри дитини, в тому числі на свіжому повітрі,— це також творчість. Ось діти будують курені, риють печеру. Подивіться на них: це маленький трудовий колектив, у якому кожний вносить у загальну справу все, на що він здатний. Пісок, дошки, камін­ня — ось матеріал для гри-праці. Розвивається творче уявлення дитини.

Слід зазначити, що у відносинах зі світом природи розвиваєть­ся ще й допитливість — властивість особистості, що характери­зується як потреба пізнання, глибокий інтерес до оточуючого світу і нових знань, активне пізнавальне ставлення до окремих фактів, бажання пізнати взаємозв'язки явищ довкілля.

Часто під час підготовки до прогулянки на свіжому повітрі, особливо в прохолодну погоду, батьки стикаються з небажанням дитини одягати теплі речі. Не слід щоразу повторювати, що на вулиці холодно — син чи донька можуть визначити це й самі. По­трібно домовитися: коли стовпчик термометра опуститься нижче вибраної відмітки, то теплі речі одягати обов'язково. Тепер дитина почуватиметься учасником важливого заходу й задоволено робитиме все, що потрібно. Люди не люблять, коли їх примушують, але участь і зацікавленість у справі змінюють їхнє ставлення до про­блеми на позитивне.

А тепер звернімо увагу на ставлення дитини до тварин. Про те, що дитині корисно дбати і любити когось беззахисного, всім відомо. Але часто діти бояться тварин. Для більшості дітей цей страх ін­стинктивний. Найчастіше він виникає, якщо в ранньому віці дитину налякав собака чи якась інша тварина, або якщо батьки го­ворили, що тварини кусаються чи завдають іншої шкоди маленьким дітям. Вирішити цю проблему можна, подарувавши дитині якусь тварину. Якщо це неможливо, то необхідно дозволити дитині гратися із сусідськими тваринами.

Люди майбутнього мають дбати про екологію оточуючого середовища. Сьогодні ми повинні навчити дитину любити природу, шанувати і берегти її. У зв'язку з цим важливого значення набуває народний досвід освоєння навколишнього світу, спілкування з природою. Наші предки шанували найменшу комаху, билинку, вміли звернутися на ім'я до духів землі, води, а якщо брали щось у природи, то завжди повертали їй.

При ознайомленні дітей з природою доцільно проводити такі вправи: ігри звуками — наслідування голосів птахів і тварин; малювання дерев, квітів, птахів з розповіді, що найбільше сподобалася дитині. Під час прогулянки доречно знайомити дітей з рослинним світом. Зокрема, проводячи ігри на зразок «Поговори з деревом», можна побудувати діалог, у якому з'ясувати, що дитина знає про дане дерево, доповнити її знання, підкріплюючи сказане спостереженнями.

Багатий світ природи сприяє різнобічному розвитку дитини.